Водник буріння артезіанських свердловин

Зичимо доброго здоров’я
з нашою водою!

Вибір конструкції свердловини

«Класична» свердловина має такі конструктивні елементи:

  • Напрямна труба – перша колона найбільшого діаметру і найменшої довжини; встановлюється, щоб потік глиняного розчину не розмивав устя свердловини, а також, щоб зафіксувати напрям буріння.
  • Кондуктор – друга колона, меншого діаметру та більшої довжини, ніж напрямна труба; призначена для кріплення нестійких порід в верхній частині свердловини.
  • Проміжна колона – третя колона, меншого діаметру та більшої довжини, ніж кондуктор; призначена для закріплення порід у стінках свердловини у випадку, якщо при поглибленні свердловини виникають геологічні ускладнення.
  • Експлуатаційна колона – четверта колона меншого діаметру та більшої довжини, ніж проміжна колона; призначена для роз’єднання продуктивних шарів та ізоляції їх від інших горизонтів.
  • Фільтрова колона – остання, найменшого діаметру; по ній іде вода, вона утримує на місці водовмісні породи (перешкоджає іх винесенню водою). Складається з надфільтрової труби, робочої частини фільтра та відстійника.

Для будівництва глибоких свердловин (на третій від поверхні чи наступні водоносні горизонти) така конструкція технологічно необхідна, але вартість її складає сотні тисяч або навіть мільйони гривень. Дачники, забудовники, сільські жителі та середній клас, що масово переселяється в передмістя, можуть собі дозволити свердловину в неглибокий, простий для ведення робіт водоносний горизонт. Можливе та доцільне з екологічної та технологічної точки зору спрощення класичної конструкції дозволяє суттєво знизити вартість будівництва побутових водозабірних свердловин, зробивши їх доступними для широкого кола споживачів:

  • внутрішній діаметр фільтрово-експлуатаційної колони повинен перевищувати діаметр сучасних 3-4-дюймових побутових насосів на 10-15% (перевага - колона витримує більший тиск, менша собівартість матеріалів та робіт; недолік - монтаж насосу здійснюється лише строговідповіднодоінструкції);
  • застосування полімерних труб як альтернатива металу, що дорожчає (перевага - екологічність, хімічна та електрохімічна стійкість; недолік - необхідність у точному розрахунку колони на розтягнення та зминання зовнішнім тиском);
Головний елемент свердловини на воду – фільтр, від його правильного вибору залежить термін безвідмовної роботи свердловини та постійність її дебіту.

Тому фільтри повинні відповідати таким вимогам:

  • мати мінімальний гідравлічний опір та максимальну пропускну здатність при малих розмірах, тобто забезпечити відбір найбільшої можливої кількості води;
  • бути стійкими проти хімічної та електрохімічної корозії, не заростати осадом, що випадає з води;
  • матеріали для їх виготовлення мають відповідати санітарним вимогам;
  • фільтр повинен мати розумну вартість.
Найважливіша характеристика фільтра – його шпаруватість (рос. - "скважность"), тобто відношення сумарної площі отворів (шпарок) до загальної площі робочої частини фільтра.

Свердловинні фільтри можуть бути:

  • щілинні,
  • дротяні,
  • сітчасті,
  • пластинчасті,
  • клеєнігравійні,
  • напилені з поліетилену високого тиску чи поліпропілену,
  • о’ємні.

Ми подали вище короткий огляд різноманіття конструкцій свердловин для того, щоб унаочнити цілком логічний висновок: вибір тієї чи іншої конструкції свердловини залежить від гідрогеологічних умов та поставленого замовником завдання. Але здійснювати цей вибір має представник компанії-підрядника. Хоча практичний досвід свідчить, що завжди наявні кілька приблизно рівноцінних варіантів, із яких замовник зазвичай вибирає, на жаль, найдешевший в усіх сенсах.